• Друк

Зупинка - найкращий спосіб роздивитися обидві сторони медалі

Якщо вона сталася ближче до середини, нам відкриваються чудові краєвиди на архів україніки11майбутнє, теперішнє та забуте минуле.

Що зберігають у собі архіви? На перший погляд усе ідентичне: документи, що втрачають дієздатність, потрапляють до страшного та темного приміщення, де про них забувають навіки. Архівні документи неначе тенденція музичної індустрії: випустивши один сингл, більше про тебе не згадають.

Але як бути, якщо через сторіччя люди роблять радіо голосніше та слухають до останньої секунди унікальний набір спонтанних нот? Людство може - повинне - так само прислухатися до архівних документів, які зберігають у собі самобутній дух гетьманства, фотографії натхненного театру та барви безнадійно сумних книг.

архів україніки2Останні п'ятниці розпочинаються для нас із говіркого київського вітру, який несе нас до справжніх антонімів: спочатку наймолодший з усіх - Центральний державний архів зарубіжної україніки; тижнем пізніше найповажніший - Центральний державний історичний архів міста Києва. Контрастність - ключ до розуміння спеціальності.

архів україніки3

На тлі завершення осінньої пори теоретичний матеріал опрацьовано "від дошки до дошки", і єдине, що може закріпити за конспектами статус "зроблено" - опрацювання теоретичного матеріалу. Практика здатна розшифрувати теорію, як комп'ютер дешифрує двійковий код. 

Кожна державна організація має свою специфіку - від Міністерств до Верховної Ради, так і архіви - вузькоспеціалізовані заклади. Центральний державний архів зарубіжної україніки - координаційний центр з питань роботи з документами архівної україніки, який має на меті культурне зближення з українцями, що були змушені емігрувати під час репресій, погіршення загального становища республіки, загострення масових гноблень, але навіть за цих умов ними було збережено любов і вірність до своєї Батьківщини. 

Зворушливі факти, історії, самі люди, які пронесли через кордон безцінні архівні документи, а через декади - пам'ять, віру і бажання передати свою спадщину до України. За матеріалами, переданими фондоутворювачами, незалежно від часу, створюються мальовничі виставки, у яких за допомогою ретро-знімків, дипломів та листів передається дух діяльності української діаспори. 

"Київський центральний архів давніх (древніх) актів (КЦАДА) засновано у 1852 р. згідно з указом Сенату від 2 (14) квітня, про організацію центральних архівів для актових книг у Києві, Вітебську та Вільно. В Україні, Литві та Білорусії створювалися регіональні архіви для зберігання документів колишніх установ Великого князівства Литовського і Речі Посполитої XVI-XVIІІ ст.", - повідомляється на офіційній сторінці Центрального державного історичного архіву міста Києва. 

Архів зберігає у собі пам'ятки, які пройшли через століття, пережили страшні війни та врятувалися від людської жадібності; особисті щоденники царів, церковні переписи населення, серед яких знайшлося місце для великого українського письменника і художника Тараса Григоровича Шевченка, та історичні нормативно-правові акти. 

Відвідати два абсолютно контрастні архіви - незабутнє враження. Не дивлячись на одну професійну думку щодо збереження задокументованих реліквій, вони кардинально різні, кардинально дивовижні та цікаві. Можливо, усім необхідно відчути дух, збережений поміж аркушів архівних документів. Можливо, кожен повинен побувати в одному з Центральних державних архівів України.